Рекомендації з профілактики девіантної поведінки
Дефекти соціалізації на стадії підліткового віку призводять до несприятливого (аномального) формування особистості.
Підлітковий вік як кризова стадія розвитку особистості передбачає, що певний підліток важкий як для себе, так і для інших. Фізична нестабільність, риси характеру, поява нових поведінкових реакцій (реакція емансипації (крайній ступінь – бродяжництво), реакція групування з однолітками (формування власної субкультури, реакція захоплення (хобі).), що ускладнюють спілкування, емоційна незрілість, несприятливі мікро- й макросоціальні відносини – усе це фактори ризику, наявність яких, безумовно, робить цей важкий вік ще важчим, стають передумовою виникнення соціальної дезадаптації: негативних психологічних новоутворень, відсутності чи втраті психосоціальної ідентичності, деформованих потребах. Кінцевим результатом є схильність до девіантної поведінки, пошук відповідних ситуацій і навіть створення умов, сприятливих для її прояву
Основним проявом девіантної поведінки у дітей та підлітків є явище „важковиховуваності" що виявляється в опорі дитини педагогічним впливам дорослого. Важковиховуваність є наслідком недостатнього засвоєння дитиною позитивного соціального досвіду. При подальшому поглибленні соціальної дезадаптації відбувається перехід до делінквентних, а згодом, і до кримінальних форм поведінки.
Девіантна поведінка (від лат. сіеуіаііо — відхилення) — система дій і вчинків людей, соціальних груп, що суперечить соціальним нормам або вказаним у суспільстві шаблонам і стандартам поведінки.
Суть девіантної поведінки полягає в тому, що людина не дотримується вимог соціальної норми, вибирає відмінний від вимог норми варіант поведінки в тій чи іншій ситуації, що веде до порушення міри взаємодії особистості та суспільства, групи та суспільства, особистості та групи.
Виділяють п'ять типів девіантної поведінки:
- делінквентна - здійснення дрібних правопорушень, за які підлітків досить рідко притягають до відповідальності;
- адиктивна - поведінка людини, яка обтяжена хімічною залежністю (від алкоголю, наркотиків, або інших хімічних речовин, ігрова та комп’ютерна залежність);
- патохарактерологічна - обумовлена патологічними змінами характеру, які утворились в процесі виховання;
- психопатологічна - обумовлена наявністю психічного захворювання;
- обумовлена гіперздібностями людини - обдарованість в одній сфері часто супроводжується девіантною поведінкою у звичайних життєвих обставинах.
Соціально-психологічна робота з дітьми та підлітками, схильними до девіантної поведінки, вимагає дослідження умов і чинників, що її спричинили
Фактори, які обумовлюють девіацію:
· індивідуально–обумовлені психобіологічними і виховними передумовами, які утруднюють адаптацію індивіда до середовища, її самореалізацію;
· особистісні – фактори самої особистості, які проявляються в її активно-вибірковому відношенні до середовища існування, до норм і правил поведінки, ціннісних орієнтацій в житті та діяльності, самооцінці;
· соціальні – фактори соціального середовища, які негативно впливають на формування і розвиток індивіда;
· соціально-психологічні – обумовлені несприятливими особливостями взаємодії індивіда з своїм найближчим оточенням у сім’ї, шкільному колективі, середовищі ровесників, друзів;
· психолого-педагогічні – обумовлені недоліками виховання в сім’ї, дошкільному закладі, школі.
Фактори ризику девіантної поведінки дітей та молоді:
1. Соціально-економічні:
- зниження життєвого рівня населення;
- майнове розшарування суспільства;
- обмеження можливостей;
- соціальне схвалених способів заробітку;
- безробіття;
- доступність алкоголю та тютюну.
2.Соціально-педагогічні:
- криза інституту сім'ї;
- зростання кількості сімей з конфліктним та асоціальним стилем виховання;
- проблеми, пов'язані з навчанням;
- конфлікти з учителями;
- низький соціальний статус підлітка в учнівському колективі;
- слабка система позашкільної зайнятості дітей та молоді.
3. Соціально-культурні:
- зниження морально-етичного рівня населення;
- поширення кримінальної субкультури;
- руйнація духовних цінностей;
- зростання кількості неформальних молодіжних об'єднань, у яких домінує культ сили;
- пропаганда ЗМІ західних стереотипів поведінки.
4. Психологічні:
- акцентуація характеру;
- реакція емансипації;
- реакція групування;
- потяг до самоствердження;
- задоволення почуття цікавості;
- бажання виглядати дорослим;
- потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації;
- інфантилізм;
- підвищений рівень тривожності.
5. Біологічні:
- порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму;
- вроджені психопатії;
- мінімальні мозкові дисфункції внаслідок органічного враження головного мозку;
- наслідки спадковості;
- вплив природного середовища.
До основних видів девіантної поведінки відносяться, насамперед, злочинність, алкоголізм і наркоманія, а також самогубства, проституція, бродяжництво, членство у релігійних сектах.
Типовим проявом девіантної поведінки є ситуативно-обумовлені дитячі і підліткові поведінкові реакції, такі як :
- демонстрація, агресія, виклик, самовільне і систематичне ухиляння від навчання і трудової діяльності;
- систематичні втечі з дому, бродяжництво, п'янство і алкоголізм дітей і підлітків;
- рання наркотизація і пов'язанні з нею асоціальні дії;
- антисуспільні дії сексуального характеру;
- спроби суїциду.
Критерії визначення дітей, які потребують особливої педагогічної уваги:
1. Шкільна неуспішність.
2. Систематичний пропуск уроків.
3. Відсутність поведінкових критеріїв, що стосуються моральних, соціокультурних норм.
4. Створення дисгармонійної поведінкової й емоційної атмосфери в колективі учнів.
5. Вербальні й невербальні прояви агресії.
6. Психологічні проблеми: - відсутність конструктивних комунікативних навичок; - відсутність мотивації до навчання й особистісного зростання; - відсутність навичок самостійного розв'язання конфліктних ситуацій; - акцентуації; - неврози; - неврастенії; - важковиховуваність як індикатор сімейних проблем; - відмова від допомоги фахівців при явній проблемній ситуації.
7. Уживання алкоголю, наркотиків, паління.
8. Схильність до бродяжництва, вимагання.
9. Зв'язок зі злочинними угрупованнями.
10.Участь у поширенні наркотичних речовин.
11.Факти сексуальних домагань, насильства.
Завдання психологічного втручання при девіантній поведінці підлітків:
– формування мотивації на соціальну адаптацію;
– стимулювання особистісних змін;
– корекція конкретних форм поведінки;
– створення сприятливих соціально-психологічних умов для особистісних змін.
Психолого-педагогічна робота з дітьми, схильними до девіантної поведінки, здійснюється в таких напрямках:
- Профілактика девіантної поведінки неповнолітніх – комплекс заходів, спрямованих на попередження, подолання або нейтралізацію чинників, що спричиняють девіантну поведінку дітей (лекції, бесіди, виступи на батьківських зборах, педагогічних радах, спрямовані на підвищення психолого-педагогічної культури батьків і вчителів).
- Психолого–просвітницька робота та робота, спрямована на розвиток особистості дитини (факультативні курси психології і валеології в навчальних закладах, психологічні тренінги, розвиваючі ігри, правова освіта дітей та підлітків).
- Надання психологічних консультацій дітям з девіантною поведінкою, батькам, вчителям.
- Психологічна корекція та реабілітація (індивідуальна та групова психотерапія, створення навколо дитини позитивного педагогічного оточення, налагодження сприятливої атмосфери у сім'ї).
Алгоритм роботи з учнями, схильними до девіацій.
1. Виявлення та облік дітей «групи соціального нагляду» (здійснення психолого–педагогічного спостереження, вивчення соціального стану сімей).
2. Обробка даних, їх аналіз і оформлення відповідних записів у соціально- психологічну картку учня (причини виникнення важковиховуваності, позитивні та негативні якості учня, особливості сімейного виховання).
3. Підбір та впровадження корекційної програми, тренінгових занять з метою усунення несприятливих факторів, що викликають девіантну поведінку, підвищення стійкості особистості до впливу цих факторів, попередження рецидивів в осіб з уже сформованою девіантною поведінкою.
4. Робота з сім’єю - забезпечення членів родини педагогічними знаннями, надання методичної допомоги (лекторій для батьків: “Шкідливі звички та їх попередження”, “Конфлікти і способи їхнього розв’язання”, “Агресивність дрімає в кожному”; зустрічі з фахівцями психологічної служби, представниками центру у справах сім’ї та молоді, представниками дитячої кімнати міліції).
5. Здійснення адміністрацією школи постійного контролю за дотриманням учнями норм та правил поведінки у школі та в позаурочний час, відвідування школи учнями.
6. Індивідуальна робота психолога і соціального педагога з дітьми «групи ризику» та здійснює корекцію відхилень у поведінці підлітків.
7. Надання рекомендацій учням, батькам, педагогам щодо попередження подальших конфліктних ситуацій.
8. Засідання Ради з профілактики правопорушень з питань профілактики правопорушень, відхилень в поведінці учнів.
.
Програма профілактики правопорушення:
1. Проведення місячників, тижнів права.
2. Засідання ради профілактики правопорушень.
3. Зустрічі з працівниками правоохоронних органів, органів юстиції, представниками соціальних служб.
4.Проведення годин спілкування, лекцій, бесід, консультації з правової тематики.
5. Робота з громадськими і негромадськими організаціями.
6. Педагогічний всеобуч, консультації для батьків.
7. Проведення місячника попередження дитячої безпритульності та правопорушень серед учнівської молоді.
Виділяють такі форми психопрофілактичної роботи:
1. Організація соціального середовища.
2. Інформування.
3. Активне соціальне навчання соціально-важливих навичок.
4. Організація діяльності, альтернативної девіантній поведінці.
5. Організація здорового способу життя.
6. Активізація особистісних ресурсів.
7. Мінімізація негативних наслідків девіантної поведінки.
За засобом організації роботи виділяють такі форми психопрофілактики: індивідуальна, сімейна, групова робота.
З метою попередження негативної поведінки використовуються різні соціально-психологічні методи: інформування, групові дискусії, тренінгові вправи, рольові ігри, моделювання ефективної соціальної поведінки, психотерапевтичні методики, спостереження, експеримент, опитування, бесіда, тестування, аналіз продуктів діяльності, узагальнення незалежних характеристик, метод самооцінки.
Методи психокорекційного впливу: переконання, навіювання, групові дискусії, ситуаційно-рольові ігри, міжособистісний тренінг, пантомімічні ігри, терапевтичні монологи й ін.
Залежно від використовуваних методів психопрофілактична робота може здійснюватися у вигляді тренінгів, освітніх програм (шкільного спецкурсу), психологічного консультування, кризової допомоги (телефон довіри).
Зміст профілактично-просвітницької роботи щодо попередження та подолання девіантної поведінки дітей та молоді:
- правова освіта, розповсюдження інформації щодо правових можливостей подолання проблем (лекції, кіно-, відео-лекторії, освітні програми, матеріали в ЗМ1, методика «рівний — рівному», соціальна реклама);
- надання консультативної допомоги у розв'язанні проблем (консультації юриста, психолога, лікаря, педагога, консультування в ЗМІ, телефонне консультування);
- надання кризової соціально-психологічної допомоги (кризові стаціонари, служби «Телефон довіри» тощо);
- соціально-педагогічна допомога сім'ям з обмеженими педагогічними ресурсами, сім'ям з проблемними дітьми (сімейне консультування і психотерапія, соціальний захист і представництво інтересів сімей);
- соціальних захист і реабілітація дітей з девіантних сімей (консультування, кризове втручання, позбавлення або обмеження батьківських прав, фостерінг);
- сприяння зайнятості населення, особливо — представників соціально вразливих груп та груп ризику (центри зайнятості і працевлаштування, громадські роботи);
- створення умов для змістовного проведення дозвілля (творчі гуртки та студії, спортивні секції, дозвільні заклади, конкурси, вуличні ігрові майданчики);
- соціально-психологічні тренінги (дають змогу краще пізнати себе, підвищити впевненість у собі, розвинути комунікативні якості, вміння поводитися в складних ситуаціях, формувати навички відповідальної поведінки);
- навчання на рівних (підготовка волонтерів з числа підлітків та молоді, які поширюватимуть профілактичну інформацію в середовищі однолітків, у тому числі під час неформального спілкування). Цей метод дає можливість подолати упереджене ставлення молодої аудиторії до профілактичної інформації.
Тому важливо орієнтувати учнів на здоровий спосіб життя; здійснювати психолого-педагогічний супровід процесу адаптації учнів до 1 класу та при переході учнів з початкової до середньої школи; формувати: навички самостійного вирішення складних життєвих ситуацій, комунікативні навички, вміння керувати своїми емоціями і поведінкою, а також виявляти учнів «групи ризику» на всіх вікових етапах.
Базові принципи роботи дорослих з підлітками
1. Доброзичливі відносини
• повага
• сприйняття підлітка таким, яким він є
• відмежовувати поведінку від особистості
• дотримання конфіденційності
• модель здорової поведінки
2. Спеціаліст
• у спеціалістові підліток бачить ті якості, які він може розвивати в собі
• спеціаліст повинен бути надійним: підліток розуміє, що на нього можна покластися
• необхідно проводити розумні межі, проявляти послідовність
3. Володіти навичками спілкування
• співчуття
• уміння активно слухати
• дайте зрозуміти, що з вами можна торкатися будь-яких питань
• давати інформацію, що відповідає віку
• проявляти відвертий інтерес, цікавитись їхніми поглядами, думками
• підліток повинен мати можливість установити відверті стосунки з одним постійним дорослим, який працює в центрі
4. Акцентувати увагу на плюсах, а не на мінусах:
• очікувати найкращих зусиль та результатів від кожного незалежно від його соціально-економічного становища
• таке ставлення змусить його орієнтуватися на краще
• підтримка, заохочення, похвала — особливо тоді, коли підліток намагається змінити поведінку
5. Залучити молодь до сприйняття рішень, що її стосуються, по мірі можливості приймати її пропозиції
6. Робіть так, щоб було цікаво!
• замість сухої лекції проводьте заняття в ігровій формі
Поради дорослим у роботі з девіантними підлітками:
1. З підлітками будьте привітними.
2. Цікавтеся їх думкою, дайте їм відчути себе прийнятними.
3. Старайтесь випередити виникнення конфлікту, не допустити його виникнення.
4. Дозволяйте їм помилятись і вчитись на власних помилках.
5. Будьте з ними відкритими у спілкуванні, не старайтесь їх обманювати, щось від них приховувати.
6. Станьте їх другом, порадником, готовим в будь-кий час їх вислухати.
7. Завжди давайте їм ще один шанс.
8. Радьтеся з ними, вітайте їхні пропозиції.
9. Знаходьте час для спілкування з ними, вислуховуйте їх, розділяйте з ними радість та переживання.
10. Не старайтесь їх переконувати, насаджувати свою думку, різко заперечувати.
11. Дайте підлітку відчути відповідальність.
12. Допоможіть їм повірити в себе.
Пропозиції щодо покращення діяльності учасників навчально-виховного процесу у попередженні девіантної поведінки:
• поліпшення існуючих та пошук нових форм соціальної підтримки дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах;
• захист прав дітей, захист від фізичного та психічного насильства сім'ї з боку інших суб'єктів соціуму;
• виявлення функціонально неспроможних сімей і забезпечення прав дітей, які виховуються в таких сім'ях;
• створення банку даних дітей «групи ризику», оформлення соціальних паспортів та індивідуальних карток соціально-психологічного супроводу;
• щороку поновлювати банки даних учнів, які потребують підвищеної педагогічної уваги, схильних до правопорушень, бродяжництва;
• підвищення ефективності діяльності класного керівника, психолога, соціального педагога, педагога-організатора та інших суб'єктів виховного процесу щодо соціального захисту дітей;
• налагодження тісної співпраці з батьками шляхом відвідування дітей і батьків на дому, з метою надання консультативної допомоги у вирішенні виховних проблем та подолання проявів девіантної поведінки дітей, з розробкою поетапного плану дій;
• систематичне проведення профілактичних рейдів в кризові сім'ї з метою виявлення неповнолітніх, що не відвідують школу, прогулюють уроки (разом з адміністрацією школи);
• використання психологічного інструментарію, що пройшов експертизу експертної комісії;
• включення дітей, що потребують підвищеної педагогічної уваги, в навчально-виховний процес, в соціальну діяльність;
• систематичне проведення корекційно – розвивальну та просвітницьку роботу з дітьми, що схильні до девіантної поведінки чи скоїли правопорушення, спрямовані на формування правової культури молоді;
• формування життєво важливих соціальних компетентностей, розвиток здібностей, почуття емпатії, вміння розпізнавати свій емоційний стан;
• навчання способам реагування в конфліктних ситуаціях, технікам релаксації, вираженню свого емоційного стану, розвитку комунікативних здібностей;
• створення умов комфортної життєдіяльності дітей, які перебувають у складних життєвих умовах;
• пропаганда здорового способу життя;
• просвітницько-профілактична робота всіх учасників навчально-виховного процесу з питань правової обізнаності та кримінальної відповідальності щодо своїх обов’язків, прав та можливостей;
• сприяння відвідуванню учнями гуртків, секцій, клубів тощо за інтересами та здібностями;
• здійснення моніторингу якості проведеної правовиховної роботи за допомогою анкетування учнів або інших експертних висновків в ЗНЗ.
Рекомендовані заходи:
- проведення місячника та тижня права, місячника «За здоровий спосіб життя», тижнів правових знань (лютий, квітень);
- проведення анкетувань учнів щодо обізнаності учнів своїх прав («Наші права в школі»);
- створення правового клубу для старшокласників з метою підвищення загального рівня правової культури, набуття учнями необхідних правових знань;
- проведення годин спілкування «Мої права – мої обов,язки» з учнями 7-8-х класів;
- проведення інтелект-шоу «Твоя правова культура», «Подорож до країни права» для учнів 9- 11-х класів;
- проведення конкурсів малюнків для учнів початкової школи, стіннівок «Мої права в моїй школі» для учнів середньої і старшої школи;
- проведення соціальним педагогом тренінгових занять з учнями 10-х класів «Молодь та протиправна поведінка», «Гендерна рівність. Насильство в сім,ї», з учнями 6-9 класів – «Знай свої права. Виконуй свої обов,язки»;
-проведення психологом з учнями 6, 7-х класів тренінгів «Права та обов,язки», з учнями 9, 10-х класів – «Свідомий вибір»;
- проведення тижня толерантності: практикумів в 5, 6, 9-х класах «Толерантність – принцип суспільства», в 7-х класах практикум «Правовий захист», в 8-х кл. – «Права людини з ВІЛ», тренінгу «Хто твої сусіди?», в 1-4-х кл. - конкурс малюнків «Дружба починається з посмішки», в 5-х кл.- заняття «Дружба. Кордони дружби».
- проведення місячника попередження дитячої бездоглядності;
Підготували:
Луковська С.О., Демидась С.Р., методисти
лабораторії ППСР ТОКІППО
Немає коментарів:
Дописати коментар