РІЗНЕ, "не важливе"


Ярослав Грицак: Ми не можемо примиритися з Росією, але можемо примиритися в Україні

          
Відомий історик про те, коли можливе примирення, якою може бути його ціна, чому історичну пам’ять пропонують замість боротьби з корупцією та чому ми ще не дійшли до дна.
Сьогодні ви були на конференції про примирення. Тому запитання таке, чи можливе зараз це примирення?
Зараз неможливе. Але ми маємо говорити і думати вже про примирення. Але зараз інші речі треба робити, зараз треба допомагати людям, які потрапили в гуманітарну катастрофу. І це є певний знак примирення. Знаєте, один із архітекторів німецько-французького примирення в 42 році Шуман писав, що ми маємо примиритися, і це був час, коли панував Гітлер, не було тоді з ким миритися, але через десять років вони примирилися. І нікому з німців чи французів не спаде на думку зараз воювати одне з одним. Тому знаєте, примирення має свій час, свій момент, але знаєте, треба бути готовим на це примирення, коли настане цей момент. Перш за все шукати якісь певні формули. Але теж, як я вже казав, є важливим говорити про допомогу людям, котрі потрапили там в гуманітарну катастрофу і вже йдеться про їхнє там виживання. Бо примирення має різні види.
У нас є сюжет з окупованого Донбасу з Шахтарська, де є притулок з дітьми, і куди ми його не вивішуємо є люди, котрі пишуть в коментарях, що вихователі мали б виїхати звідти, немає поняття, що ці люди жертвують.
Не очікуйте зараз розуміння суспільства. Бо суспільство зараз є у війні, але хтось мусить це казати, і він викличе дуже негативну реакцію суспільства. Я вам дам один приклад, бо я історик, зараз польсько-українське примирення вже ніким не ставиться під сумнів. Цю формулу задав в 52 році Єжи Гедройц, котрий сказав, що для добра Польщі маємо визнати, що Львів є українським містом, а Вільнюс – литовським. Гедройца оголосили зрадником. З ним ніхто не спілкувався, навіть тих, хто з ним таки говорив, теж вважали зрадниками. А потім за 50 років це стало банальністю, всі казали: ми були за Гедройца. Не очікуйте неминучої позитивної реакції, бо війна є війною, треба розуміти логіку цієї війни. Але треба, аби хтось почав говорити, вже потім ви будете мати лаври і пам’ятники, зараз ні.
Можна не дожити
Можна, таке наше життя.
Але ви от живете у Львові, будьмо чесними, не хочеться звісно говорити стереотипами, але ті, хто живе на заході не зовсім сприймають тих, хто живе на сході, звинувачують їх в загибелі батьків, синів, чоловіків. Ті, що на сході вважають, що захід у всьому винен, це ви нас прирекли на страждання, на життя без дому, на життя в ізоляції.
Але ви, тільки не ображайтесь, навели приклад – схід-захід, і як приклад вийшов Донбас і Львів. Це крайні точки, але я би також міряв температуру в Харкові, Запоріжжі, це інші території. Бо між Львовом і Донецьком насправді дуже велика відстань. Ці території дуже різні. І також розсіяна дуже зараз ця донбаська діаспора по всій Україні, яка теж намагається своїм голосом говорити. Не сподівайтесь також, що у Львові будуть добре думати про Донецьк. Чого вони мають про Донецьк добре думати? Вони не думали про Донецьк добре, коли навіть не було війни. Механізми певні загострилися, нас 10 років годували мовою ненависті, а тепер ми маємо не просто ненависть, ми маємо війну. І це є реакція організму, не можна сказати природня, але організму, який певним чином готували. Але навіть в цих умовах хтось би мав говорити іншою мовою, хтось би мав переламати це все. Мій улюблений твір, який я завжди наводжу в таких випадках – це є "Чума" Камю. Це про цю ситуацію, яку ми переживамо. Ми пустили чуму до себе. Це не є якась метафора, образ, це є дуже глибокі насправді речі. Ми зачумлені всі зараз, тому що війна.
А що робити? Не хочеться говорити, хто винен.
Що робити, запитання дуже просте – закінчити війну. Я не знаю, якою ціною, я не знаю, що за цим має стояти, але вона має бути закінчена.
Тобто ви готові, щоб ми відмовились від якоїсь частини території?
Я не знаю, яка ціна, не ставте мені так запитання, я не знаю, яку ціну можна дати, але завжди вважаю, що поганий мир – це краще, ніж красива війна. І перше, що треба зробити – це закінчити цю війну. Я розумію, що від українців це не зовсім залежить, бо є Путін, але цю війну треба закінчити. І кожен крок, котрий веде до миру, я буду вітати, навіть, якщо цей мир буде дуже неприємний. Тому що цей мир треба Донбасу, цей мир потрібен Україні. Тому що війна кровоточить Україну. Вйна забирає з України останні соки. І це дуже небезпечно, це загрожує різними речами, якими зараз навіть не хочу лякати, тому перша відповідь, що робити – припинити війну. Я не знаю, чи це є питання до суспільства, бо це одна війна, а друга війна – не відкривати внутрішні фронти, уникати мови ненависті, тому що, розумієте, ми зараз хворі, ми зачумлені, я не кажу, що це щось погане про нас говорить, просто в повітрі чума, в повітрі війна, війна ніколи не має людського обличчя.   ....................     
     "Є  всього  одна  річ,  якою  людина  може  повністю  керувати - це                 власне  ставлення  до  життя."                                     Наполеон  Хілл

       "Якщо  робиш,  то  не  бійся.   Якщо  боїшся  то  не  роби."  Чингісхан    
    
         "Ви,  або  все  життя  будете  підлаштовуватися під  обставини, 
         або  обставини  будуть  підлаштовуватися  під  вас"  
   
        вітання  з  днем  психолога:
     Один мудрець сказав, що душа людини подібна до коштовного каменя. Без належного ограновування і оправи вона не може сяяти всіма барвами. Продовжуючи його думку, розумно порівняти психолога з умілим  ювеліром,
який розуміючи цінність каменю, вміє створити з нього справжній скарб, відтінити його фарби. 
     У День психолога я хочу побажати вам гарного настрою та посмішок на кожен день, а також нових досягнень у вашій ювелірній роботі, завдяки якій душі людей грають світлом, зовсім як діаманти!


Дуже оригінальний погляд на життя виклав колишній генеральний директор компанії Coca-Cola  Брайан Дайсон:

"Уявіть собі, що життя - це гра, побудована на жонглюванні п'ятьма кульками.

Ці кульки - Робота, Сім'я, Здоров'я, Друзі та Душа, і вам необхідно, щоб всі вони постійно перебували в повітрі.

Незабаром ви зрозумієте, що кулька Робота зроблена з гуми - якщо ви її ненароком впустите, вона підстрибне і повернеться назад.

Але інші чотири кульки - Сім'я, Здоров'я, Друзі і Душа - скляні. І якщо ви впустите одну з них, вона буде безповоротно зіпсована, надщерблена, подряпана, серйозно пошкоджена або навіть повністю розбита. Вона ніколи не буде такою, як раніше. Ви повинні усвідомлювати це й намагатися, щоб цього не сталося.

Працюйте максимально ефективно в робочий час і йдіть додому вчасно.

Присвячуйте необхідний час своїй родині, друзям і повноцінному відпочинку. "



Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописи (Atom)